Тисячі років людство використовувало прянощі у своєму житті. Їхнє значення важко переоцінити, адже в давні часи прянощі слугували і необхідною складовою їжі, і ліками, і навіть предметом поклоніння. Для давніх цивілізацій прянощі були великим скарбом і мірою добробуту та могутності. У пошуках нових земель, де росли ці екзотичні рослини, відбувалися кругосвітні подорожі і завойовницькі походи, а пізніше колоніальні війни. Прянощі допомогли нашим предкам розширити кордони цього світу, відкрити багато чудес і таємниць.
Ми пропонуємо зробити «подорож у світ прянощів», які і сьогодні здатні змінити наше життя.
Місток до здоров’я
У прянощів є чудова здатність – бути містком до здоров'я. Пояснимо це.
Існує безліч оздоровчих систем. Автори одних говорять: їжте все сире, інших – їжте все варене. Одні – НЕ соліть, інші – взагалі не їжте нічого.
Суперечливість цих методів кого завгодно може поставити в глухий кут.
У кожної теорії є послідовники. І це правильно, адже створювали їх думаючі люди. І вони дійсно видужували.
Довіра до безперечних фактів одужання самого автора певної системи і його послідовників іноді штовхає читачів на експерименти. Вони починають пробувати. Хтось харчується за різними системами. Хтось голодує. Але не всі домагаються хороших результатів. Іноді одужання не настає.
У чому ж справа? Причина полягає в тому, що автори цих оздоровчих методик нерідко вибудовують їх, по суті справи, під себе. Деяким людям (і їх немало) голодувати корисно. Або їсти тільки сирі овочі.
Але те, що є ліками для одного, може стати отрутою для іншого. І навіть найавторитетніший учений може помилятися, покладаючись лише на результати зусиль щодо поліпшення власного здоров'я. Ми всі дуже різні, у кожного з нас свій спосіб життя, особливості роботи організму, конституція і багато-багато інших характеристик, що визначають нашу індивідуальність, яку неможливо вмістити в рамки якої-небудь системи, нехай навіть дуже гарної, але придатної лише для певної групи людей.
Те ж саме стосується і звичного, або традиційного раціону харчування. Найчастіше ми змушені їсти те, що пропонує система громадського харчування, або те, що вміє готувати дружина (мама, теща, свекруха тощо). Або ж те, що вважається делікатесом. А чого тільки варті наші «святкові столи»! Після застілля починаються різі і болі в животі, важкість у шлунку. І все ж таки, опиняючись у такій ситуації, коли не маючи можливості (бажання, сил, коштів), ми змушені погодитися на несприятливу для нас їжу, ми, тим не менше, маємо можливість мінімізувати її шкідливий вплив за допомогою прянощів. У цьому сенсі прянощі грають роль містка до здоров'я. Різноманітність прянощів і їх властивостей дозволяє обрати те, що підходить саме нам, що нам подобається і корисно.
Як прянощі роблять шкідливе корисним
Згадаймо, що майже у будь-якого продукту є позитивні і негативні властивості. Грамотне використання спецій зменшує дію негативних і підсилює позитивні. Давайте поєднаємо певні лікувальні прянощі з продуктами.
Газоутворюючі продукти.
Всі прянощі в тій чи іншій мірі зменшують газоутворення.
З картоплею найкраще і найсмачніше поєднуються коріандр, куркума і асафетида.
З бобовими – кумін, асафетида, імбир, перець і коріандр.
З капустою – коріандр, фенхель, кумін.
Слизоутворюючі продукти.
У гаряче молоко додають корицю, кардамон, шафран.
Кисломолочні продукти – коріандр, фенхель, кориця, імбир, кумін.
Ласощі – імбир, кардамон, кориця, мускатний горіх.
Жирна їжа вимагає шафрану, імбиру, шамбали, гірчиці або куркуми.
До кави – кардамон.
Деякі принципи зберігання і використання
Як краще використовувати прянощі? Як їх зберігати? Прянощі надзвичайно чутливі. Нерідко люди купують пакет і тримають його розкритим. Це не правильно.
Зберігати спеції треба в темному місці у герметично закритому посуді. Після року зберігання прянощі втрачають більшість своїх лікувальних і смакових властивостей.
У різних країнах використовують прянощі по-різному: їх додають у тісто, в супи, посипають ними їжу, але найбільш смачно і ефективно, на наш погляд, їх поєднання з гарячим маслом або олією – як це прийнято на Сході.
Масло/олія набуває смак прянощів, стає масляним соусом. І потім вже цей соус – в Індії його називають масала – з'єднують з іншими продуктами. Не треба довго кип'ятити олію. Пересмажувати шкідливо.
Якщо ви використовуєте прянощі в зернах, тоді обсмажуйте їх в гарячій олії трохи довше. Якщо в порошку – то тримати їх в олії слід недовго, кілька секунд.
Використання в кулінарії різних спецій та прянощів
Асафетида
Це шматки смоли з сильним запахом, отримані з багаторічної рослини сімейства зонтичних. Висота цієї рослини – близько 2 м. Корінь масивний, м'ясистий.
У Стародавній Греції і Римі високо цінували цю пряність за лікувальні властивості та за пікантний гострий смак, який вона надає їжі. Купці доставляли її на ринки Європи з країн Середнього Сходу.
Сьогодні асафетида мало відома на Заході і в нашій країні.
Асафетида зазвичай використовується в малих кількостях для додання аромату солоним, гострим (і зрідка солодким) стравам. Вона настільки підсилює травлення, що з її допомогою можна, як кажуть в Індії, перетравити цвяхи. Тому вона входить до рецептів багатьох цінних смачних страв, які, тим не менш, важкі для перетравлення. Її обов'язково додають у бобові, вона хороша у стравах з рису і різних овочів.
Перед вживанням її рекомендується нагріти в олії. Смак сирої асафетиди, не змішаної з рисовим борошном, набагато різкіший, ніж у суміші. Відповідно, треба скоротити дозування. Маючи гострий гарячий смак, асафетида розпалює вогонь травлення, підвищує апетит і тонізує організм, з успіхом замінюючи цибулю і часник і не залишаючи запаху.
Кулінарні рецепти
Суп з гороху з овочами
Інгредієнти:
- Горох – ½ скл.;
- Вода – 6 скл.;
- Помідори нарізані – 1 скл.;
- Морква – ½ скл.(дрібно нарізана);
- Рослинна олія – 2 ст. л.;
- Асафетида – ¼ ч. л.;
- Насіння коріандру – ½ ч. л.;
- Сухий імбир – дрібка;
- Сіль – за смаком.
Готуємо:
Варимо горох до готовності. Додаємо помідори та моркву. Окремо розігріваємо олію, додаємо до неї прянощі і виливаємо в суп, коли овочі розм’якшаться. Перед подачею на стіл посипаємо зеленню: петрушкою і кропом.
